Логоритміка – міні-програма для батьків

Логоритміка – це система рухових вправ, в яких різні рухи (тулуба, голови, рук, ніг) взаємодіють із проспівуванням або проговорюванням відповідного мовленнєвого матеріалу.

Зокрема точне виконання логоритмічних вправ для загальної моторики сприяє розвитку артикуляційного апарату дитини. Розвивати загальну і дрібну моторику слід паралельно, пропонуючи дитині іграшки, предмети та вправи, що відповідають її віковим та індивідуальним особливостям.

При виконанні під музику нескладних рухів, поданих в ігровій формі, у дітей розвивається рухова та зорова пам’ять, увага, почуття ритму та музичний слух.

При співах укріплюється голос, дихання, розвивається артикуляційна моторика. Також музичний супровід впливає на емоційний стан дітей. Вони вчаться змінювати характер рухів у залежності від ритму музики. Ігри та вправи, що поєднані з читанням віршів та співом і рухами під музику, є підґрунтям для розвитку мовлення і підготовки дітей до школи.

З цією метою до вашої уваги пропонуються логоритмічні вправи для розвитку загальної моторики у дітей 3-6 років, що об’єднані сюжетною лінією та спільним принципом роботи над загальною моторикою.

«Хто як ходить» – цикл з 9 мініатюр і віршів, які в комплексі створюють образ певної тварини. Дітям пропонується прослухати вірш та музику, потім разом з вихователем або батьками повторити вірш і під музику, ритмічно промовляючи текст, відтворити ходу цієї тварини.

Причини мовленнєвих порушень:

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячої мови можуть стати:

- Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

- Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія - недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

- Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

- Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

- Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

- Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

- Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.

Як попередити у дитини заїкання

1. Шановні батьки! Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовленняспонукатиме таке ж правильне мовлення у дитини.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитинарозмовлялане дуже голосно, не поспішаючи,стежте, щоб мовленнєве дихання було правильним.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідкосвідчитьпро підвищену збудливість, слабкість нервової системи, щоможе призвести до заїкання.

4. Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослими чи ровесниками, які заїкаються, дитинаможевідтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.

5. Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійнихлюдей.

6. Неперевантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі й незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

7. Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте іненав’язливовиправляйте, коли дитина говорить неправильно.

8. Оберігайтедітейвідзайвихвражень, які викликають у них емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.

9. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитинусаму, коли вона боїться.

Терміни появи звуків у дітей

Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей

У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.

У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.

У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.

У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.

Порівнюючи показники мовленнєвого розвитку дитини з загальноприйнятими нормами, пам’ятайте що терміни появи звуків залежать від індивідуальних особливостей розвитку дитини та умов розвитку мовлення.

Якщо у вас виникають сумніви щодо будь-якого аспекту мовлення дитини (звуковимови, зв’язного мовлення тощо), зверніться за консультацією до логопеда.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.

Артикуляційну гімнастикубажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість доартикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!”

Виконуватиартикуляційну гімнастикуслід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанніартикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

„Лопаточка”.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

„Неслухняний язичок”.

Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

„Чашечка”.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

„Голочка”.

Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

„Гірка”.

Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

„Трубочка”.

Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

„Годинник”.

Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

„Конячка”.

Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

„Грибок”.

Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

„Гойдалка”.

Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

„Смачне варення”.

Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 раз

„Змійка”.

Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

„Маляр”.

Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.